Український педагог, лінгвіст, історик, краєзнавець

Народився в 1895 р. у м. Миколаєві в родині міщан.

Навчався в Одеському університеті на історико-філологічному факультеті. Під час революції навчання припинив, з 1918 р. вчителював у різних навчальних закладах, читав україн­ську мову на курсах учителів початкових шкіл Херсонського й Одеського повітів. Був активним пропагандистом українсько­го слова та української культури. З 1918 р. — член української спілки «Просвіта» в Миколаєві. Тут він познайомився з багатьма прогресивно налаштованими людьми. Був головою ради україн­ських об'єднаних організацій Миколаєва. У 1917—1920 рр. — діяч УПСР. Працював секретарем редакції газети «Револю­ційна боротьба». За часів денікінської окупації Миколаєва був мобілізований у студентську роту. В 1920 р. повернувся до­дому.

Працював учителем української мови й літератури в чолові­чій гімназії і водночас продовжував навчання в Одеському уні­верситеті. З квітня 1920 р. — викладач українознавства у Ми­колаївському інституті народної освіти, читав курси україн­ської мови і літератури, всесвітньої літератури, краєзнавства. Викладав українську мову і літературу в робітничих школах. М. Лагута — автор праць з діалектології і краєзнавства.

Захопившись історичним краєзнавством, досліджував істо­рію м. Миколаєва, вивчав життя і творчість видатних людей краю (М. Аркаса, Р. Судковського та ін.).

2 жовтня 1929 р. М. Лагуту було заарештовано, звинуваче­но в належності до Спілки визволення України (СВУ) й засу­джено до позбавлення волі на 3 роки з суворою ізоляцією. Зго­дом вирок був змінений — 3 роки умовно. М. Лагута працював в історико-археологічному музеї Миколаєва, брав участь у роз­копках Ольвії. Водночас працював в Одеській філії Діпроміста, де займався питаннями реконструкції Миколаєва. У жовтні 1937 р. його знову заарештували і 15 листопада засудили до розстрілу за участь у «контрреволюційній організації».

Реабілітований у 1957 р.