Український письменник, художник-аматор
Народився 10 серпня 1813 р. в с. Линовиця Полтавської губернії (нині Прилуцький район Чернігівської області) в родині графа, яка була тісно пов'язана з дворянами про-гресивного напряму.
Освіту здобув у Ніжинському ліцеї, куди у 1830 р. вступив одразу в сьомий клас. Вчився одночасно з М. Гоголем. Із молодих років у Я. де Бальмена пробудилася зацікавленість до живопису. В ліцеї він почав писати художні твори.По закінченні ліцею (1832) служив офіцером у Білгородському полку. У військових справах часто виїжджав до Києва та інших міст України. Свої враження записував у щоденник. Саме тоді він працює над повістю «Изгнанник». Це був єдиний твір 30-х років, присвячений декабристам.
У 1833 р. Я. де Бальмен пише повість «Не дістанься нікому — ні мені, ні йому, злодію моєму», в якій зображує життя помісного дворянства, яке цінує багатство та зневажає честь і кохання. Інші його повісті — «Самогубець» (1833) і «Миза» (1834) — сповнені прагнень показати трагічне кохання молодих дівчат у тогочасному суспільстві.
Повісті Я. де Бальмена читаються з напруженням і здебільшого закінчуються трагічно. У діалогах розкривається внутрішній світ героїв, дається характеристика персонажів і їхня самооцінка. Його повісті стали відомими лише у 1888 р., після опублікування літературознавцем А. Кузьменком рукописів Бальмена, написаних у 1832—1837 рр.
У 1841 р. Я. де Бальмен у Петербурзі зустрівся з Є. Гребінкою, з яким вчився у Ніжині. Той знайомить його з багатьма письменниками, зокрема з Т. Шевченком. З їх допомогою він надрукував у журналі «Отечественньїе записки» свою повість «Інститутка», яку тогочасні критики назвали однією з найкращих. Через два роки у тому самому журналі була надрукована ще одна його повість — «Ярмарка».
На початку 40-х років Я. де Бальмена було переведено на військову службу до Одеси, ад'ютантом до генерал-лейтенанта Данненберга. Тут він працював над романом «Криниці» і мав можливість виїжджати в різні місця, зустрічатися з Т. Шевченком та іншими талановитими людьми. Разом з М. Башиловим Я. де Бальмен ілюстрував рукописний «Кобзар» Т. Шевченка (1844).
На Кавказі бере участь у бойових діях свого корпусу. Тут, 26 липня 1845 р., у віці 32 років він загинув.
Т. Шевченко, дізнавшись про загибель Я. де Бальмена, у присвяченій йому поемі «Кавказ» писав: «Мій Якове добрий, не за Україну, а за її ката довелось тобі пролить кров добру...».
Твори Бальмена ще глибоко не обмірковані і не проаналізовані. Крім ілюстрацій до творів Шевченка залишив 4 альбоми малюнків з життя тодішніх України й Росії. Його талант був багатогранний і його творчість посідає гідне місце в українській культурі.
Барвінський Володимир Григорович (псевдоніми — Василь Барвінок, Ришмидинов та ін.)
Український письменник, публіцист, громадський діяч
Народився 25 лютого 1850 р. в с. Шляхтинці (нині с. Гніздичка) Тернопільської області в родині священика. У 1872 р. В. Барвінський закінчив юридичний факультет Львівського університету. З 1868 р. один із членів-засновників львівської «Просвіти», «Рідної школи», редактор журналу «Правда» (1876—1880). Засновник, видавець, редактор газети «Діло» (1880—1883), де виступав з публіцистичними статтями, оповіданнями, повістями. І. Франко позитивно оцінював деякі статті В. Барвінського, гостро критикував інші за обмеженість ідейно-естетичної програми.
У 1880 р. Барвінський організував перші українські народні віча у Львові, на яких виголошувалися гасла щодо правового становища галицьких українців. Намагався досягти порозуміння народовців зі старорусинами. Підтримував зв'язки з М. Костомаровим, П. Кулішем, М. Драгомановим. Автор повістей «Скошений цвіт» (1877), «Сонні мари молодого питомця» (1879), оповідання «Безталанне сватання» та ін. Друкував просвітянські брошури для селян «Вексель і лихва — наша біда!» (1875), «Тридцять літ тверезості» (1876).
На благодійний внесок В. Барвінського «Просвіта» заснувала стипендійний фонд для бідної молоді. Його, як і брата Олександра, радянська історіографія вважала українським «буржуазним» письменником, керівником українських буржуазних націоналістів на Західній Україні.
Помер 3 лютого 1883 р. Похований у Львові.
На вшанування пам'яті свого редактора «Просвіта» у 1884 р. видала окремою книжечкою «Спомини про життя і діяльність Володимира Барвінського», що користувалася в народі великою популярністю.
